Шеченко, який не повернувся із заслання

Саме так Сергій Тойма назвав Стуса.  Василь загинув (читай – вбили) у карцері табору для політв’язнів в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року. Кілька років всього не дожив до закриття «виправного» закладу..

Цей допис не міститиме в собі біографію Стуса чи якісь особливості його життя. Мені хочеться лише висловити свої емоції, які ця людина і його вірші викликають в мене. Для себе я відкрив Стуса не так давно, кілька років як. Чомусь в школі пройшов повз його творчість (мені зараз соромно). Але з тих часів моя свідомість і спосіб мислення зазнали значних змін. Тепер Василь Стус для мене – це людина-легенда, український Прометей, це уособлення нескореності, незламності, боротьби і, водночас, любові й ніжності. Його слова приходять і залишаються всередині, горять там і нуртують душу.

Дістали!

Щойно у ВК прочитав хороший допис і не стримався, щоб не перепостити. автор – Олександр Заклецький. Читайте і думайте, а краще – дійте.

«Вчора 18 лютого 2013 року, сталося те, що рано чи пізно мало би статися – спецпідрозділ міліції «Беркут» за допомоги звичайних ДПСників побив та покалічив жінок, журналістів, та, ЩО САМЕ ВАЖЛИВЕ депутатів Верховної Ради України, які за конституцією є представниками найвищої гілки влади. Чим відрізняється міліціонер від злочинця перевдягнутого у форму? По логіці речей тим, що міліціонер охороняє закон, як тільки він його порушує, він стає злочинцем в формі. Власне кажучи вчора співробітники МВС привселюдно продемонстрували, що вони не є більше представниками охорони правопорядку, а є звичайним бандформуванням із своїм дрес-кодом. Виходячи з цього, є АБСОЛЮТНО НЕОБХІДНИМ формувати Народну Національну Гвардію, яка б могла слідкувати за дотриманням порядку та протидіяти бандформуванням різного штибу. Але зараз не про це.

Про життя і смерть

Повільно вмирає той, хто не подорожує,
Хто не читає,
Хто не чує музику, 
Хто не здібний знайти гармонію в собі.

Повільно вмирає той,
Хто руйнує свою віру в себе,
Хто не дає собі допомогти. 

Жити - значить залишатися живим

Просто запам’ятай: вихід є.

Є вихід з цього безглуздого фільму, вихід за рамки сценарію.

У дійсності немає ніякого сценарію. Усе відбувається вперше і все востаннє.

А головне, все відбувається насправді! Дороги назад не існує. Є тільки дійсність, яка не залишає місця для страху..

Все, що можна зробити за життя, робиться зараз - або не робиться взагалі. При "нормальному" способі життя до сороківки людина стає руїною, все ще переконуючи себе, що почувається більш-менш добре, бо щодня болить в іншому місці, а от завтра - о, завтра вона стане в шостій, піде на стадіон бігати, підтягуватися, обливатися водицею.

Все, що можна зробити за життя, робиться зараз. Або не робиться взагалі.

(с)Л.Дереш "Намір"

Я уявлення не мав, стільки думок викличе ця книга в мене. Відкрив її на телефоні просто аби зайняти час. А в результаті..