Eurotrip. Польща, частина 4: привіт, Італія!

Отже, Вроцлав. Але спершу хотілося б розповісти про нашого каусьорфера, бо він – яскрава сторінка нашої подорожі. Куба (тобто Якуб) – математик. Має дуже модерну квартиру, замість крісел – мішки, замість ліжок – гамак і матрац, має щось на зразок шкільної дошки на стіні… Куба фрілансер, тож працює з дому. Дошка – важливий елемент його роботи, там він пише різні формули, так легше думається. Також, формули ми побачили на склі дверей на балкон. Мені відразу пригадався Джон Неш, але Куба був цілком здоровий :) Пальчук, якщо ти це читаєш, я думаю, що ти в майбутньому будеш схожим на Кубу. Крім іншого, Куба був дуже розумним і всезнаючим – він міг говорити абсолютно про все! А ще у нього купа абсолютно різних захоплень – він грає на синтезаторі, займається скелелазінням, малює. Бачили його малюнки,  ще він грав нам – дуже непогано! (Як так можна все вміти і встигати??? Та він робот!) А ще (скільки таких «а ще» ми про нього так і не дізналися?) одного разу на велосипеді він проїхав із Польщі аж до Індії… Ну і для повного доповнення образу – у нього в холодильнику був цілий кошик полуниць, чому ми були несказанно раді. Отож, вечір перед від’їздом ми провели за розмовами, медовим вином і полуницями…

Тепер вже розповім і про Вроцлав. Не дарма спочатку про Кубу – бо кожна, країна, кожне місто – це перш за все люди, а вже потім міста, архітектура і тд.

Eurotrip. Польща, частина 3: все ще Краків.

Сьогодні їду в потязі на Київ, то маю час написати ще кілька слів про наші вакації. Трясця, ми їздили менше часу, ніж я про то пишу вже :)

Отже, з Освєнціма ми повернулися аж пізно увечері. Хоч і планували повернутися ще засвітла, але не вдалося – надто вже велика територія того страшного музею, надто багато вже треба було побачити.

Додому йти було ще зарано, отож ми знову подалися гуляти вечірнім Краковом. Сьогодні ми вже почувалися впевненіше, пройшлися старим жидівським кварталом Казімєжєм, далі зробили «рондо», як кажуть поляки, навколо Вавеля – краківського замку, десь трохи загубилися ще в старому місті і набережною Вісли пішли до каучсьорфера. Так як це була наша остання ночівля в Кракові, то захопили пива і Якуб вирішив нам показати копєц Крака. Копєц – це щось на зразок могили, або скоріше кургану. Краків стоїть, здається, на 4 таких курганах (принаймні десь стільки я помітив на карті). Місце має й певний сакральний зміст. Якуб розповідав, що в давнину ці коп’єци були обрядовими місцями, і що всі кургани побудовані певним астрономічним чином, на жаль, подробиць вже не пам’ятаю. За легендою цей курган - це могила князя Крака. Але підтверджень тому історики не знайшли. Дорогою Якуб розпитував про політичну ситуацію в Україні, про майдан… На емоціях, я розгубив всі польські слова, що вивчив до того часу, але ми порозумілися. Сам копєц невисокий, тож вже скоро ми були на вершині. Нічний Краків був перед нами як на долоні, і ми насолоджувалися прекрасним видом (чого не скажу про доволі несмачне польське пиво).

Панорама з кургану Крака. Фото з інтернету.