Eurotrip. Польща, частина 2: Освєнцім.

Польська електричка

Отже, вирішили ми їхати в Освєнцім. Планували їхати автобусом, але вже дорогою виявилося, що електричкою дешевше. Тож ми купили два квитки на електричку. Їхати нам було десь години дві. Польські електрички не можна навіть порівняти з нашими – вони схожі скоріше на наші потяги «Інтерсіті». Також в Польщі дивним чином функціонує залізниця – куплений квиток дійсний певний час з моменту покупки (цей час залежить від тривалості поїздки). Наші квитки, для прикладу, були дійсними шість годин. 
         Людей в нашому вагоні було геть мало, тим не менш ми стали свідками цікавого випадку. Відразу після відправлення у вагон зайшов контролер – такий прикольний статечний вусатий дядечко. А у жіночки поблизу нас закінчився час дії квитка. Причому, їхати їй було дві чи три зупинки, але що поробиш – мусить платити штраф. Пані відразу відпиралася, але контролер був непохитний, як скеля: «Нічим не можу зарадити – я на роботі. Пані має сплатити 60 злотих (щось близько 240 грн.)». Натомість, жіночка спробувала схитрити – «я не маю при собі грошей». Контролер абсолютно спокійно попросив у пані документи й виписав квитанцію, яка вже прийде на домашню адресу, але штраф тепер був вже 100 злотих (400 грн). Цей випадок дав нам зрозуміти, що із законами у Європі треба бути обережними. Хоча наші каучсьорфери запевняли нас, що можемо не паритися – Україна не входить до ЄС і в наших паспортах не вказана домашня адреса, ми можемо не платити штрафи і нічого нам за то не буде.

Eurotrip. Польща, частина 1.

Другого липня зранку автобус повіз нас з Дрогобича до Шегинь. Було страшенно рано, бо хотіли пошвидше проскочити кордон (наївні). І от він, такий бажаний і вперше побачений мною об’єкт – українсько-польський кордон.

Перед фірткою до польского пропускного пункту. Фото не
наше. (Так вийшло, що частину фоток мій телефон зіпсував)
Але коли ми переходили було десь так само людей і тиснява. 

З нашої сторони все було легко – привітні красиві дівчата в новому камуфляжі (я встиг зауважити не тільки красу прикордонниць, а й красу нової форми) швидко перевірили нашу візу й закордонні паспорти і пропустили нас. Я почав тішитися вже, що немає нічого складного в перетині кордону і ніякої черги. Але скоро моя втіха розвіялася. Сам пункт пропуску дуже схожий на загін для тварин – стежка, оточена металевою сіткою, а далі фірточка. Неприємно вразило, що в тому «загоні» люди ведуть себе не краще від овець – всі пруться аби пошвидше пройти ту фіртку, за якою наступна черга – до дверей пропускного пункту. Врешті-решт і ми подолали цей бар’єр.

Eurotrip. Передподорожнє.

Сьогодні 7 серпня. Пройшло вже більше двох тижнів, як наша подорож Європою успішно закінчилася. Ми повернулися з купою вражень, цілі та неушкоджені. Але лінивий я тільки тепер сів записати щось. Планував писати протягом подорожі, але з телефону було реально незручно, іноді постив короткі записи вк. А тепер хочеться пригадати все, поностальгувати за відпусткою і найкрутішою пригодою мого життя.

Маршрут подорожі (всі точки - не місця де ми зупинялися, просто я хотів якнайдетальніше виміряти відстань, тож повторяв усі вигини доріг. Загалом вийшло 4470 км)

Мабуть, варто згадати підготовку до подорожі.