Eurotrip. Польща, частина 3: все ще Краків.

Сьогодні їду в потязі на Київ, то маю час написати ще кілька слів про наші вакації. Трясця, ми їздили менше часу, ніж я про то пишу вже :)

Отже, з Освєнціма ми повернулися аж пізно увечері. Хоч і планували повернутися ще засвітла, але не вдалося – надто вже велика територія того страшного музею, надто багато вже треба було побачити.

Додому йти було ще зарано, отож ми знову подалися гуляти вечірнім Краковом. Сьогодні ми вже почувалися впевненіше, пройшлися старим жидівським кварталом Казімєжєм, далі зробили «рондо», як кажуть поляки, навколо Вавеля – краківського замку, десь трохи загубилися ще в старому місті і набережною Вісли пішли до каучсьорфера. Так як це була наша остання ночівля в Кракові, то захопили пива і Якуб вирішив нам показати копєц Крака. Копєц – це щось на зразок могили, або скоріше кургану. Краків стоїть, здається, на 4 таких курганах (принаймні десь стільки я помітив на карті). Місце має й певний сакральний зміст. Якуб розповідав, що в давнину ці коп’єци були обрядовими місцями, і що всі кургани побудовані певним астрономічним чином, на жаль, подробиць вже не пам’ятаю. За легендою цей курган - це могила князя Крака. Але підтверджень тому історики не знайшли. Дорогою Якуб розпитував про політичну ситуацію в Україні, про майдан… На емоціях, я розгубив всі польські слова, що вивчив до того часу, але ми порозумілися. Сам копєц невисокий, тож вже скоро ми були на вершині. Нічний Краків був перед нами як на долоні, і ми насолоджувалися прекрасним видом (чого не скажу про доволі несмачне польське пиво).

Панорама з кургану Крака. Фото з інтернету.

Коротка ніч (і чого йому так рано було на роботу?) і ми рушаємо далі. В планах дістатися Вроцлава, перед тим побачити трохи Краків за дня. На згадку Якубу лишили сувенірний магнітик і випуск журналу «Тиждень» англійською мовою із статтями про майдан та купою фото (він був фотографом). 

Краків під сонячним світлом видався мені надто вже статечним. Туристів багато, але більшість уже пожилі. Вирішили ми відвідати і замок, бо це був перший нормальний замок, який я ввидів у житті. Але за будь-який вхід в приміщення треба було платити, тож ми обрали економний і, як тоді здавалося, цікавий варіант – підземелля дракона. Дуже швидко я в тій норі розчарувався - більшу частину зайняв спуск (довжелезні гвинтові сходи від яких навіть у мене закрутилася голова) і лиш трохи власне підземелля. Нічого особливо, ніяких драконових яєць і навіть маленьких дракончиків знайти там не вдалося, зате зустріли земляка – дядечка з Києва. Вже на виході невеликий бронзовий дракон, який ніби-то в певний час випускає полум’я. Але ми того полум’я так і не бачили, тож я розчарувався в тих польських драконах остаточно - бутафорія…

Дракон біля краківського замку

Натрапили на український ресторанчик на одній з центральних вулиць

Між іншим, вареники, борщ і горілку поляки вважають їх національними стравами

Вид на Віслу з замкового узвишшя

Двір замку

Ратуша

На Вроцлав

І от нарешті траса на Вроцлав. То був один із найдовших і найтяжчих наших стопів – автівок достобіса, але ніхто не спинявся. Прямо над нами приземлялися й злітали літаки, але вони теж не реагували на наші підняті догори пальці. Зрештою нам таки зупинився дядько на бусику. Я відразу запримітив у нього деталі від мотоцикла в фургоні, коли закидав рюкзаки. І дійсно - байкер! (Ну а хто ж найдобріші водії – байкери й далекобійники!) Ще й доволі епічний, кілограм під 150 і з заплетеною косичкою бородою, певно ж і катає не менш ніж на харлеї. Але коли Христя розповідала, що моє перше вивчене польське слово було «курва», байкер зауважив, що то дуже нечемне слово і він так не говорить... (Що не завадило йому назвати найвищу будівлю Вроцлава членом).

У Вроцлаві каучсьорфер теж нас зустрів на авто, що було дуже приємно. Але однією з перших фраз була «краще пристебніться, я не дуже впевнений водій». Взагалі культура водіння в Польщі набагато вища, ніж у нас. Штрафи теж вищі. Але дороги хороші, тож майже всі перевищують швидкість. Зате завжди пристібають паски безпеки і пропускають пішоходів. Загалом, рух там мені сподобався, якби не ціни на пальне – було б круто поїхати в Польщу на власному авто. 

Власне Вроцлав буде в наступному пості, тож до нових встрєч ;)