Самотність

Хотів написати цілий пост на цю тему, але вирішив, що мої думки надто інтимні та ще й не повністю сформовані. Але найбільше моє бачення самотності співпадає із цим невеличким твором. Українською не знайшов L

(тут пафосна картинка в сірих тонах, на якій засмучене створіння обіймає коліна і дивиться в нікуди)

Габриэль Гарсиа Маркес «Одиночество»              

     Мы только что весело пообедали в мужской компании. Один из участников обеда, старый мой приятель, сказал мне:

      — Давай пройдемся пешком по Елисейским Полям. И мы пошли медленным шагом по длинной аллее, под деревьями, едва опушенными листвой. Кругом ни звука, только обычный глухой и неустанный гул Парижа. Свежий ветерок веял в лицо, по черному небу золотой пылью были рассыпаны мириады звезд.

     Спутник мой заговорил:

      — Сам не знаю отчего, здесь мне ночью дышать вольнее, чем где-либо. И легче думать. У меня здесь бывают минуты такого озарения, когда чудится, что вот-вот проникнешь в божественную тайну мироздания. Потом просвет исчезает. И все кончается.

     Временами мимо нас, прячась под деревьями, скользили две тени; мы проходили мимо скамеек, где двое, сидя рядом, сливались в одной черное пятно.

     Мой приятель вздохнул:

      — Бедные люди! Они, внушают мне не отвращение, а безмерную жалость. Из всех загадок человеческого бытия я разгадал одну: больше всего страдаем мы в жизни от вечного одиночества, и все наши поступки, все старания направлены на то, чтобы бежать от него. И они, эти любовники, приютившиеся на скамейках под открытым небом, подобно нам, подобно всем живым тварям, стремятся хотя бы на миг не чувствовать себя одинокими; но они, как и мы, всегда были и будут одиноки.

Дістали!

Щойно у ВК прочитав хороший допис і не стримався, щоб не перепостити. автор – Олександр Заклецький. Читайте і думайте, а краще – дійте.

«Вчора 18 лютого 2013 року, сталося те, що рано чи пізно мало би статися – спецпідрозділ міліції «Беркут» за допомоги звичайних ДПСників побив та покалічив жінок, журналістів, та, ЩО САМЕ ВАЖЛИВЕ депутатів Верховної Ради України, які за конституцією є представниками найвищої гілки влади. Чим відрізняється міліціонер від злочинця перевдягнутого у форму? По логіці речей тим, що міліціонер охороняє закон, як тільки він його порушує, він стає злочинцем в формі. Власне кажучи вчора співробітники МВС привселюдно продемонстрували, що вони не є більше представниками охорони правопорядку, а є звичайним бандформуванням із своїм дрес-кодом. Виходячи з цього, є АБСОЛЮТНО НЕОБХІДНИМ формувати Народну Національну Гвардію, яка б могла слідкувати за дотриманням порядку та протидіяти бандформуванням різного штибу. Але зараз не про це.

Про життя і смерть

Повільно вмирає той, хто не подорожує,
Хто не читає,
Хто не чує музику, 
Хто не здібний знайти гармонію в собі.

Повільно вмирає той,
Хто руйнує свою віру в себе,
Хто не дає собі допомогти. 

Головне - це виховання

Дитина, оточена критикою - вчиться звинувачувати;
Дитина, оточена насмішками - вчиться бути недовірливою;
Дитина, оточена ворожістю - вчиться боротися;
Дитина, оточена злістю - вчиться завдавати болю;
Дитина, оточена нерозумінням - вчиться не чути інших;
Дитина, оточена обманом - вчиться брехати;
Дитина, оточена ганьбою - вчиться відчувати провину;

... і тільки сильні духом можуть вирватися з цого кругу ...

Дитина, оточена підтримкою - вчиться захищати;
Дитина, оточена очікуванням - вчиться бути терплячою;
Дитина, оточена похвалами - вчиться бути впевненою;
Дитина, оточена чесністю - навчається бути справедливою;
Дитина, оточена безпекою - вчиться довіряти;
Дитина, оточена схваленням - вчиться поважати себе;
Дитина, оточена любов'ю - вчиться любити і дарувати любов;
Дитина, оточена свободою вибору - вчиться бути відповідальною за свої рішення.

... і таке виховання складно зламати ...