Eurotrip. Польща, частина 2: Освєнцім.

Польська електричка

Отже, вирішили ми їхати в Освєнцім. Планували їхати автобусом, але вже дорогою виявилося, що електричкою дешевше. Тож ми купили два квитки на електричку. Їхати нам було десь години дві. Польські електрички не можна навіть порівняти з нашими – вони схожі скоріше на наші потяги «Інтерсіті». Також в Польщі дивним чином функціонує залізниця – куплений квиток дійсний певний час з моменту покупки (цей час залежить від тривалості поїздки). Наші квитки, для прикладу, були дійсними шість годин. 
         Людей в нашому вагоні було геть мало, тим не менш ми стали свідками цікавого випадку. Відразу після відправлення у вагон зайшов контролер – такий прикольний статечний вусатий дядечко. А у жіночки поблизу нас закінчився час дії квитка. Причому, їхати їй було дві чи три зупинки, але що поробиш – мусить платити штраф. Пані відразу відпиралася, але контролер був непохитний, як скеля: «Нічим не можу зарадити – я на роботі. Пані має сплатити 60 злотих (щось близько 240 грн.)». Натомість, жіночка спробувала схитрити – «я не маю при собі грошей». Контролер абсолютно спокійно попросив у пані документи й виписав квитанцію, яка вже прийде на домашню адресу, але штраф тепер був вже 100 злотих (400 грн). Цей випадок дав нам зрозуміти, що із законами у Європі треба бути обережними. Хоча наші каучсьорфери запевняли нас, що можемо не паритися – Україна не входить до ЄС і в наших паспортах не вказана домашня адреса, ми можемо не платити штрафи і нічого нам за то не буде.

Eurotrip. Польща, частина 1.

Другого липня зранку автобус повіз нас з Дрогобича до Шегинь. Було страшенно рано, бо хотіли пошвидше проскочити кордон (наївні). І от він, такий бажаний і вперше побачений мною об’єкт – українсько-польський кордон.

Перед фірткою до польского пропускного пункту. Фото не
наше. (Так вийшло, що частину фоток мій телефон зіпсував)
Але коли ми переходили було десь так само людей і тиснява. 

З нашої сторони все було легко – привітні красиві дівчата в новому камуфляжі (я встиг зауважити не тільки красу прикордонниць, а й красу нової форми) швидко перевірили нашу візу й закордонні паспорти і пропустили нас. Я почав тішитися вже, що немає нічого складного в перетині кордону і ніякої черги. Але скоро моя втіха розвіялася. Сам пункт пропуску дуже схожий на загін для тварин – стежка, оточена металевою сіткою, а далі фірточка. Неприємно вразило, що в тому «загоні» люди ведуть себе не краще від овець – всі пруться аби пошвидше пройти ту фіртку, за якою наступна черга – до дверей пропускного пункту. Врешті-решт і ми подолали цей бар’єр.

Eurotrip. Передподорожнє.

Сьогодні 7 серпня. Пройшло вже більше двох тижнів, як наша подорож Європою успішно закінчилася. Ми повернулися з купою вражень, цілі та неушкоджені. Але лінивий я тільки тепер сів записати щось. Планував писати протягом подорожі, але з телефону було реально незручно, іноді постив короткі записи вк. А тепер хочеться пригадати все, поностальгувати за відпусткою і найкрутішою пригодою мого життя.

Маршрут подорожі (всі точки - не місця де ми зупинялися, просто я хотів якнайдетальніше виміряти відстань, тож повторяв усі вигини доріг. Загалом вийшло 4470 км)

Мабуть, варто згадати підготовку до подорожі.

To be or not to be...

Всім у нашому житті керує вибір. Ми вже звикли. Ми часто робимо його напівсвідомо, навіть не задумуючись про наслідки. І це певно і не від нас залежить, життя не дає часу довго замислюватися. А може варто було б!

Зупиніть лет думок на хвильку і згадайте якісь миті чи події, після яких змінилося ваше життя. Чому ви тоді поступили так, а не інакше? Тепер не хотілося б вибрати іншу стежку? А тепер подумайте про всі події, які сталися внаслідок тієї одної. А що могло б відбутися, якби не було першопричини? Дуже інтригуюче запитання! Я б хотів би знати («Огласите весь список, пожалуйста!»). А ви?! А ще ж є купа подій, які не відбулися, хоча могли б. Та чи варто жаліти? Фаталіст подумав би, що так доля розсудила, а релігійна людина вирішила б, що все в руках Бога. Та хіба не ми робимо цей вибір? Хіба не ми керуємо своїм життям? Отак завжди, купа запитаннь. Коли вже стане більше відповідей?!

Кожен наш вибір – це пошук гармонії із навколишнім світом. Так, життя не дає нам часу, щоб обдумати кожен вибір. Але є прекрасна альтернатива – медитація. Перш ніж шукати гармонію навколо, варто б знайти її в собі.

Не я такий, життя таке...

«Не я такий, життя таке»

(с) Євробомж на вокзалі

Фраза в епіграфі, випадково почута на столичному залізничному вокзалі, спонукала мене до глибоких роздумів. Найперше, що зацікавило – чому це бомж «євро»? Але запитувати було якось недоречно. Потішило те, що чесно просив на 100 грам. Не брехав, порядний. J

Самотність

Хотів написати цілий пост на цю тему, але вирішив, що мої думки надто інтимні та ще й не повністю сформовані. Але найбільше моє бачення самотності співпадає із цим невеличким твором. Українською не знайшов L

(тут пафосна картинка в сірих тонах, на якій засмучене створіння обіймає коліна і дивиться в нікуди)

Габриэль Гарсиа Маркес «Одиночество»              

     Мы только что весело пообедали в мужской компании. Один из участников обеда, старый мой приятель, сказал мне:

      — Давай пройдемся пешком по Елисейским Полям. И мы пошли медленным шагом по длинной аллее, под деревьями, едва опушенными листвой. Кругом ни звука, только обычный глухой и неустанный гул Парижа. Свежий ветерок веял в лицо, по черному небу золотой пылью были рассыпаны мириады звезд.

     Спутник мой заговорил:

      — Сам не знаю отчего, здесь мне ночью дышать вольнее, чем где-либо. И легче думать. У меня здесь бывают минуты такого озарения, когда чудится, что вот-вот проникнешь в божественную тайну мироздания. Потом просвет исчезает. И все кончается.

     Временами мимо нас, прячась под деревьями, скользили две тени; мы проходили мимо скамеек, где двое, сидя рядом, сливались в одной черное пятно.

     Мой приятель вздохнул:

      — Бедные люди! Они, внушают мне не отвращение, а безмерную жалость. Из всех загадок человеческого бытия я разгадал одну: больше всего страдаем мы в жизни от вечного одиночества, и все наши поступки, все старания направлены на то, чтобы бежать от него. И они, эти любовники, приютившиеся на скамейках под открытым небом, подобно нам, подобно всем живым тварям, стремятся хотя бы на миг не чувствовать себя одинокими; но они, как и мы, всегда были и будут одиноки.

Рок-н-Січ 2013

Фестиваль у місті, якому живеш, не сприймається всерйоз. Бо ж немає подорожі, тяжкого наплічника, намету, табору, вогнища… Але це суб’єктивно. Є хороші гурти, якісний звук, натовп і найголовніше – фестивальна атмосфера. І як бонус – дуже багато знайомих.

Організатори фесту цього разу дуже постаралися – ми могли почути багато гуртів, серед яких відомі «Скай», «ТНМК», «Крихітка», «ВВ», «Тартак», «Кому Вниз», «Clawfinger», «Tiamat», «Pain», «Helltrain». Звук з «Баржі», однієї із сцен фестивалю, було чути аж на протилежному березі. Хочеться відмітити якісний звук на обох сценах. Чути улюблені гурти з крутої апаратури завжди приємно!