Те, що місяць тому було мейнстрімом

Ще й до жнив не дожив,

Ані жита не жав..

В. Стус

Чомусь мені дуже вже кортить підвести якусь лінію під останнім етапом життя, підсумувати його. Чи то я передчуваю якісь зміни (хоча ніби не повинно б бути), чи то хз чому, але опиратися більше не можу, та й навіщо?)

Останній рік був бурхливим. Був яскравим. І щасливим. Одним словом – БУВ!

Були подорожі. Не так багато, звісно, як хотілося, але більше ніж раніше, що теж приємно. Вперше був у горах (чому цей Шипіт не вилазить мені з голови останнім часом?). Вражений величчю і тим спокоєм, який є тільки там, тією незайманістю природи. Ніколи не забуду нашу дорогу туди, гірські річки, довгу розмову на повалених деревах, холоднющу воду (як в ополонці взимку) і «Морошу» під каменем, водоспад і краватки, чорниці і "Карпатські зорі".. Це було сакраментально! :)

Багато нових вражень, нових людей, нових емоцій, нових думок і рішень. Це був рік пошуку. Пошуку себе, перш за все. І, здається, місію пройдено, а якщо ні, то принаймні я точно бачу, що очікую від фінішу. Дуже багато  переосмислено, але ще не все розкладено по кластерах моєї голови.

З’явилося нове захоплення, цікаве й відносно екстремальне. В душі кожен чоловік хоче бути Магелланом або, як мінімум, Колумбом. Ми себе такими відчули. Приємно)) Тепер світ можна ділити ще за двома критеріями: під- і надземний. Ці вилазки внесли щось особливе в життя: нові знайомства, нові простори, нові відкриття, нові розмови і бажання..

І так, саме цього року з’явилася Ти, за що безмежно вдячний. Вчасно й назавжди.

Я не знаю, який рік я точно підсумовував, чи то 2012, чи то двадцятий рік свого життя, але різниця невелика. І нині, в 2013 році і Клубі тих, кому за двадцять, теж не відчуваю нічого особливого. Але відчуваю, що стежка під ногами стала ширшою, хоча й крутішою. Цікаво, куди вона веде? Чи може все ж я її "веду" сам?